Багатьом не раз доводилось бачити масивну круглу вежу, що височіє посеред дніпровських хвиль поблизу Південного мосту в Києві. Багато хто вважає, що це одна з фортифікаційних споруд, що була зведена ще за сталінських часів, і помиляються! Але для чого була зведена дивна споруда? Чи має вона практичне застосування?
Трохи історії
Незвичайний об’єкт розташовано між Осокорками та Жуковим островом. Деякі любителі гострих відчуттів іноді підпливають на човнах, аби роздивитися невідому башту зблизька, а особливо відчайдушні екстремали навіть підіймаються на самісіньку верхівку. Взимку, коли Дніпро надійно скутий товстим шаром криги, до башти можна дійти пішки та оглянути її з усіх боків.
Дивну споруду було побудовано в 1983 році – на місці, де згодом з’явився Південний міст. Коли розпочалось зведення мосту, башта трохи змінила свою локацію. І це було не дешево! Відомо, що лише для перенесення башти витратили близько двох мільйонів рублів – дійсно велетенська сума! А це означає, що споруда має дійсно важливе практичне призначення.
Так і є! Адже це – девіаційна башта. Такий бетонний об’єкт, збудований з мінімальним використанням залізних конструкцій, необхідний, аби судна, що курсують Дніпром, мали можливість правильно налаштувати свої компаси. Як не дивно, навіть сьогодні, в епоху тотального панування електронних приладів та складних навігаційних технологій, класичні компаси все ще використовують у судноплавстві! І справа тут, звісно, зовсім не в традиціях. Будь-яка електроніка, в плані надійності, все ще не можна витримати конкуренцію зі звичайним компасом, що не потребує електричного живлення та працює за будь-яких умов!
Девіаційна башта: що це?
Річ в тому, що навіть найбільш довершене електронне обладнання може вийти з ладу. А ось звичні механічні системи виявилися незрівнянно надійнішими. Проте і у компасів є слабкі місця, оскільки вони мають неприємну властивість з часом значно збільшувати девіаційну – девіатор похибку при визначенні курсу. На щастя, проблема має вирішення – адже компаси потрібно періодично налаштовувати.
Для такої процедури навіть створено відповідний регламент, згідно з яким всі кораблі обов’язково підлягають процедурі налаштування компаса. Лише після неї судно отримує право на подальшу експлуатацію.
Як налаштовують компаси?
Башта має форму циліндра та тримається на дванадцятиметрових палях, заглиблених у річкове дно. На її стінах можна побачити декілька металевих тросів та драбин. Вінчає споруду східчаста конструкція. Вежу збудували з монолітного бетону, оскільки це впливає на точність роботи.
Корабель наближається до девіаційної башти і до його борту прикріплюють один з тросів, з’єднуючи його зі спорудою. Тепер судно починає рухатись навколо, а спеціаліст, що перебуває на башті, починає порівнювати показники корабельного компаса з координатами об’єкта. Відхилення видаляють, налаштовуючи компас відповідно з новими даними. Таке обладнання є перевіреним, його можна застосовувати для прокладення фарватеру судна.
Лише після такої процедури спеціаліст-девіатор складає документ, що дозволяє продовжувати експлуатацію судна. Зазначимо, що професія девіатора сьогодні є досить рідкісною. Проте вона буде залишатися актуальною, що найменше, до тієї пори, коли у судноплавстві можна буде повністю відмовитись від «класичних» компасів та їхню функцію повністю візьме на себе більш довершене електронне обладнання.
