2 вересня 1794 року на місці турецької фортеці Гаджибей було закладено місто Одеса. Катеринославський митрополит Гавриїл освятив заснування міста та його перше каміння, закладене в основу трьох православних храмів. Один так не добудували, два інших можна побачити і сьогодні. Плануєте подорож до Одеси? Аби не пропустити нічого цікавого, заходьте на сторінку https://ukr-prokat.com/orenda-avto/odesa та замовляйте оренду авто, аби ваше знайомство з містом було виключно цікавим та приємним.
Чому саме Одеса?
Вперше назва Одеса (Odessus) зустрічається на карті Чорного моря, що зберігалась з античних часів. Згідно з офіційною версією, вона походить від назви давньогрецької колонії Одессос, що була розташована неподалік нинішнього міста. В часи Катерини II існувала мода давати поселенням, відбитим у турок, назви, схожі на античні.
Але одесити не були б собою, аби не вигадали власної версії походження слова. Розповідають, що в ході дебатів про наявність у майбутнього міста джерел питної води, Катерина II нібито сказала: “ assez d’eau (“асседо”, воды достаточно – фр.). Проте в російській транскрипції слова перевернули. І хоча версія цікава, наукова історіографія її спростовує.
Чому “не фонтан”?
До речі, щодо води, Катерина помилялась. Джерел питної води було не надто багато, а вода, часто була досить сумнівної якості. Найкращу добували зі скважин, пробурених за містом. Їх іменували фонтанами: Великим, Середнім та Малим. Тривалий час смачною чистою водою торгували на базарі, в тому числі – і на легендарному Привозі. Господині, преш ніж заплатити за воду, знімали пробу. Якщо смак їх не задовольняв, проголошували: “Не фонтан!”
Історія одеської бруківки
Місто стоїть на ракушняку. Цей, досить м’який камінь – відмінний будівельний матеріал, придатний до обробки, з відмінною теплоізоляцією. Але це – якщо в стінах. На вулицях, під ногами та колесами, він швидко розбивався в пил. Ну а після дощу пройти такими вулицями ставало вкрай складно.
Ситуація змінилася лише в середині XIX століття, коли центральні вулиці замостили камінням, доставленим з Неаполя. Італійська бруківка подекуди зберігалась і до наших днів. Але ще раніше деякі вулиці вкрили асфальтом – вперше в Російській імперії!
Місто історичних рекордів
В багатій, допитливій Одесі відбувалося чимало цікавих та визначних подій. Перша в країні каналізація (1877 р.) і перший автомобіль – у 1891 р. Це був триколісний Benz, для дітей, привезений з Франції видавником газети “Одеський листок” Василем Навроцьким.
В 1903 році тут відкрилась перша станція швидкої допомоги, а у 1908 заснували перший аероклуб. А вже за два роки на одеському іподромі були проведені перші в країні показові польоти льотчика Михайла Єфремова.
Про торгівлю та корупцію
Своєму процвітанню Одеса забов’язана насамперед морській торгівлі. Коли будівництво порту, через брак коштів, призупинилось, одеські купці вирішили стимулювати процес. Та більше за те, підійшли до справи креативно, з фантазією. Вони відправили імператору 3000 апельсинів. І це спрацювало! Місто отримало позику у 250 тисяч рублів на 25 років. В 2004 році апельсинам, що врятували будівництво порту, встановили пам’ятник.
До торгівлі одесити взагалі підходили творчо. Наприкінці XIX століття антиквари брати Грохмани за величезні кошти продали в Лувр золоту тіару скіфського царя Сайтаферна, нібито знайдену при розкопках стародавніх чорноморських поселень. Пізніше з’ясувалось, що справжнім автором історичного раритету був ювелір Ізраїль Рухомовський, що працював в майстерні без вивіски.
